Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку
1
Головна сторінкаКарта сайтуДопомога 21 вересня 2019 Українська3English

\
\
\
\
\
\
Інформаційний лист Вищого господарського суду України від 13.12.2005 № 01-8/2454 13.12.2005 Друкувати

Вищого господарського суду України

від 25.11.2004 № 01-8/3042

“Про практику Верховного Суду України

у справах зі спорів, пов’язаних із здійсненням

Національним банком України повноважень

щодо регулювання банківської діяльності та банківським наглядом”

На доповнення Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 25.11.2004 № 01-8/3042 “Про практику Верховного Суду України у справах зі спорів, пов’язаних із здійсненням Національним банком України повноважень щодо регулювання банківської діяльності та банківським наглядом” доводимо до відома такі постанови Верховного Суду України з відповідних справ:

1) від 05.04.2005 у справі № 19/13 (05/199);

2) від 12.04.2005 у справі № 21/258 (05/200).

Заступник Голови Вищого

господарського суду України В. Москаленко

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 квітня 2005 р. № 19/13

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого: Шицького І.Б.,

суддів: Барбари В.П., Ґуля В.С., Колесника П.І., 

  Лилака Д.Д., Новікової Т.О., Черногуза Ф.Ф.,

 

за участю представників

позивача: Соколова В.В.

відповідача: Кармазіна Р.В., Новікова В.В., Харченка В.І.,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного комерційного банку "Правекс - Банк" (далі АКБ "Правекс - Банк) на постанову Вищого господарського суду України від 18 січня 2005 року у справі за позовом АКБ "Правекс - Банк" до Національного банку України (далі - Нацбанк України) про визнання недійсним абзацу 2 п. 3.14 глави З Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 27 серпня 2001 року № 367,

встановила:

У березні 2003 року АКБ "Правекс - Банк" звернувся у господарський суд міста Києва з позовом до Нацбанку України про визнання недійсною постанови Правління Нацбанку України від 27 серпня 2001 року № 367 в частині встановлення максимального розміру суми емітованої банком наперед оплаченої платіжної картки, рівень якої не може перевищувати суму 1000 гривень або її еквівалент в іноземній валюті, а саме абзац 2 п. 3.14 глави 3 Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням, затвердженого вказаною постановою.

Позивач обґрунтовує свої вимоги тим, що при прийнятті постанови від 27 березня 2001 року № 367 Нацбанк України вийшов за межі своїх повноважень та порушив права, законні інтереси позивача, як власника платіжних карток.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що вказану постанову прийнято відповідно до вимог законодавства та в межах наданих йому повноважень.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23 квітня 2004 року у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд виходив з того, що Нацбанк України правомірно, в межах наданих йому повноважень встановив максимальний розмір суми емітованої банком наперед оплаченої платіжної картки, рівень якої не може перевищувати суму 1000 гривень або її еквівалент в іноземній валюті.

Суд зазначив, що визначивши максимальний розмір суми емітованої банком наперед оплаченої платіжної картки відповідач не встановив обмежень у здійсненні власником правомочностей щодо володіння, користування та розпорядження майном, а здійснив правове регулювання проведення банками банківських операцій, що відповідає вимогам чинного законодавства.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 листопада 2004 року та постановою Вищого господарського суду України від 18 січня 2005 року рішення залишено без змін. Верховним Судом України 10 березня 2005 року за касаційною скаргою акціонерного комерційного банку "Правекс - Банк" порушено касаційне провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 18 січня 2005 року. Скарга мотивується невідповідністю постанови Конституції України та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами встановлено, що Національний банк України прийняв постанову № 226 від 4 червня 2003 року "Про затвердження змін до Положення про порядок емісії платіжних карток і здійснення операцій з їх застосуванням", яке було затверджено постановою Правління Національного банку України від 27 серпня 2001 року № 367, зокрема, в абзаці 2 пункту 3.14 глави 3 Положення встановлено, що максимальна сума емітованої банком наперед оплаченої платіжної картки, кошти за якою обліковуються на консолідованому картрахунку банку, не може перевищувати суму 1000 гривень або її еквівалент в іноземній валюті.

Повноваження Національного банку України щодо регулювання банківської діяльності та банківського нагляду визначені у главі 12 Закону України "Про банки і банківську діяльність", де пунктом 2 статті 66 встановлено, що однією з форм державного регулювання діяльності банків Національним банком України є встановлення вимог та обмежень щодо діяльності банків.

Визначення напрямів розвитку сучасних електронних банківських технологій, створення електронних систем, автоматизації банківської діяльності та захисту банківської інформації згідно пункту 7 статті 7 Закону України "Про Національний банк України" віднесено до функцій Національного банку України.

Нормативно-правові акти Національного банку України видані ним з питань, віднесених до його повноважень згідно з статтею 56 вказаного Закону є обов'язковими для органів державної влади і органів місцевого самоврядування, банків, підприємств, організацій та установ незалежно від форм власності.

Загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, поняття та загальний порядок проведення переводу коштів в межах Україні визначені у Законі України "Про платіжні системи та переказ грошей і Україні".

Статтею 13 цього Закону встановлено, що порядок виконання операцій із застосуванням платіжних інструментів, у тому числі обмежень щодо цих операцій визначаються законами України та нормативно-правовими актами Національного банку України.

А пунктом 15.4 статті 15 цього ж Закону в редакції, яка була чинною на момент внесення оскаржуваних змін встановлено, що порядок проведення емісії платіжних карток та здійснення з ними операцій, у тому числі обмеження щодо цих операцій, визначаються Національним банком України відповідно до вимог законодавства.

Враховуючи зазначене, Вищий господарський суд України дійшов обґрунтованого висновку про те, що Національний банк України мав право своїми нормативно-правовими актами встановлювати обмеження щодо операцій із застосуванням платіжних карток, в тому числі визначати максимальну суму емітованої банком наперед оплаченої картки, кошти за якою обліковуються на консолідованому картрахунку банку.

За таких обставин постанова Вищого господарського суду України від 18 січня 2005 року підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга позивача – без задоволення.

Враховуючи викладене і керуючись ст. ст. 11117 - 11120 ГПК України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

постановила:

Касаційну скаргу Акціонерного комерційного банку "Правекс-Банк" залишити без задоволення, а постанову Вищого господарського суду України від 18 січня 2005 року без змін.

Постанова оскарженню не підлягає.

 

ВЕРХОВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2005 р. № 21/258

Судова палата у господарських справах Верховного Суду України у складі:

головуючого: Шицького І.Б.,

суддів: Барбари В.П., Ґуля В.С., Гусака М.Б., 

Колесника П.І., Лилака Д.Д., Черногуза Ф.Ф.,

за участю представників 

позивача: Самусенка К.С.

відповідача: Сологуб О.М., Ващенко Е.В.

  розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу акціонерного комерційного банку "Правекс – Банк" (далі – АКБ "Правекс – Банк) на постанову Вищого господарського суду України від 11 січня 2005 року у справі за позовом АКБ "Правекс – Банк" до Національного банку України (далі – Нацбанк України) про зобов'язання надати індивідуальну ліцензію на вивезення за межі України банківської платини,

встановила:

У березні 2004 року АКБ "Правекс – Банк" звернувся у господарський суд міста Києва з позовною заявою до Нацбанку України про зобов'язання Нацбанку України надати індивідуальну ліцензію на вивезення за межі України банківської платини.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 7 листопада 2003 року позивач звернувся до Нацбанку України із заявою про надання ліцензії на вивезення за межі України з митним оформленням на Бориспільській митниці стандартних зливків у вигляді банківської платини з метою зарахування їх на кореспондентський рахунок № 0835-819111-44-2 відкритий у банку "Кредит Свист" (Швейцарія) (до заяви були додані підтвердження банку "Кредит Свист" вказаного кореспондентського рахунку позивачу та копія дозволу, наданого Нацбанком України, на здійснення операцій з валютними цінностями). 16 грудня 2003 року на адресу позивача надійшла відповідь Нацбанку України про відмову у наданні такої ліцензії з підстави наявності висновку Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю Міністерства внутрішніх справ України щодо заперечення проти надання такої ліцензії АКБ "Правекс – Банк".

Позивач вважає, що така відмова Нацбанку є необґрунтованою та такою, що порушує його права та охоронювані законом інтереси, а крім того, завдає значних матеріальних збитків.

Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що відповідно до статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю" порядок, терміни видачі ліцензій, перелік документів, необхідних для її одержання, а також підстави для відмови у видачі визначаються Нацбанком України, а також на те, що повідомлення Головного управління по боротьбі з організованою злочинністю МВС України щодо заперечення проти надання такої індивідуальної ліцензії є достатнім обґрунтуванням прийнятого Нацбанком України рішення.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23 липня 2004 року позов задоволено.

Рішення мотивовано тим, що стаття 18 Закону України "Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю" не передбачає обов'язку Нацбанку України відмовити у наданні індивідуальної ліцензії за наявності висновків спеціальних органів по боротьбі з організованою злочинністю щодо цього, а лише означає, що Нацбанк України повинен врахувати їх при прийнятті такого рішення.

Крім того, норма, закріплена у п. 7.6 Правил надання уповноваженим банком індивідуальних ліцензій на вивезення за межі України банкнот іноземних держав, банківських металів та на право переказування за межі України іноземної валюти для оплати банківських металів і спеціальних дозволів на ввезення в Україну бланків чеків та порядок ввезення в Україну банкнот іноземних держав і банківських металів, затверджених постановою Правління Нацбанку України від 6 серпня 2003 року № 327 не носить імперативного характеру, оскільки надання індивідуальної ліцензії на вивезення за межі України банківського металу є правом саме Нацбанку України з урахуванням всіх обставин, наданих документів та отриманих висновків.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2004 року рішення суду першої інстанції у справі залишено без змін з тих же підстав.

Постановою Вищого господарського суду України від 11 січня 2005 року рішення та постанову судів першої та апеляційної інстанцій у справі скасовано. У задоволенні позову відмовлено.

Постанова мотивована тим, що позивач звернувся до суду за способом судового захисту, що не передбачений чинним законодавством України.

У касаційній скарзі ставиться питання про скасування оскарженої постанови Вищого господарського суду України від 11 січня 2005 року з підстав застосування судом нормативно-правового акту, що суперечить Конституції України та виявлення різного застосування судом одного й того ж положення закону в аналогічних справах.

10 березня 2005 року колегією суддів Верховного Суду України за касаційною скаргою АКБ "Правекс – Банк" порушено провадження з перегляду у касаційному порядку постанови Вищого господарського суду України від 11 січня 2005 року у справі № 21/258.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача і відповідача, розглянувши доводи касаційної скарги, перевіривши матеріали справи, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Декрет Кабінету Міністрів України № 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" визначає режим здійснення валютних операцій на території України, загальні принципи валютного регулювання, повноваження державних органів і функції банків та інших кредитних установ України в регулюванні валютних операцій, права і обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства. Пунктом 2 статті 2 вказаного Декрету встановлено, що резиденти і нерезиденти мають право здійснювати валютні операції з урахуванням обмежень, встановлених цим Декретом та іншими актами валютного законодавства, підпунктом "а" пункту 4 статті 5 цього Декрету передбачено, що операції з вивезення, переказування і пересилання за межі України валютних цінностей, крім спеціально обумовлених, потребують індивідуальної ліцензії Нацбанку України на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції.

Господарські суди першої та апеляційної інстанції встановили, що на момент подання АКБ "Правекс – Банк" заяви про надання індивідуальної ліцензії на вивезення за межі України банківської платини відповідні відносини комерційних банків та Нацбанку України було врегульовано Правилами надання уповноваженим банкам індивідуальних ліцензій на вивезення за межі України банкнот іноземних держав, банківських металів та на право переказування за межі України іноземної валюти для оплати банківських металів і спеціальних дозволів на ввезення в Україну бланків чеків та порядок ввезення в Україну банкнот іноземних держав і банківських металів, затвердженими постановою Правління Нацбанку України № 327 від 6 серпня 2003 року.

Згідно цих Правил надання індивідуальної ліцензії на вивезення за межі України банківського металу є правом Нацбанку України, який з урахуванням всіх обставин, наданих документів та отриманих висновків, приймає рішення про надання чи відмову у наданні індивідуальної ліцензії.

За висновками господарських судів першої та апеляційної інстанції відмова Нацбанку України у наданні АКБ "Правекс – Банк" відповідної ліцензії є не аргументованою і незаконною.

Скасовуючи судові рішення, Вищий господарський суд України виходив з того, що АКБ "Правекс – Банк" звернувся до суду за способом судового захисту, що не передбачений чинним законодавством.

Проте з такими висновками не можна погодитись.

Згідно пункту 6 статті 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" відмова у видачі Нацбанком України ліцензії може бути оскаржена в суді або арбітражному суді.

Статтею 124 Конституції України визначено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Судами встановлено, що причиною виникнення спору у справі стало питання щодо правомірності відмови Нацбанку України у видачі АКБ "Правекс – Банк" індивідуальної ліцензії на вивезення за межі України банківської платини.

Отже, між сторонами виник спір щодо правомірності дій Нацбанку України, котрий відповідно до статті 12 ГПК України підлягає розгляду у господарських судах.

Відтак, суд касаційної інстанції незаконно і необґрунтовано скасував рішення першої інстанції та апеляційної інстанції, які дійшли обґрунтованого висновку про те, що Нацбанк України необґрунтовано відмовив позивачу у наданні індивідуальної ліцензії на вивезення за межі України банківської платини.

Тому постанова Вищого господарського суду України підлягає скасуванню, а постанова апеляційної інстанції – залишенню в силі.

Виходячи з викладеного та керуючись ст. ст. 11117 – 11120 Господарського процесуального кодексу України, Судова палата у господарських справах Верховного Суду України

постановила:

Касаційну скаргу акціонерного комерційного банку "Правекс – Банк" задовольнити.

Постанову Вищого господарського суду України від 11 січня 2005 року у справі № 21/258 скасувати, а постанову Київського апеляційного господарського суду від 26 жовтня 2004 року залишити в силі.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

« Повернутись до всіх матеріалів групи