Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку Клікніть, щоб перейти на головну сторінку
1
Головна сторінкаКарта сайтуДопомога 21 вересня 2019 Українська3English

\
\
\
\
\
\
Про практику застосування статті 9, п.п.3 і 5 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України (Оглядовий лист Вищого арбітражного суду України від 01.12.92 N 01-8/1428) 01.12.1992 Друкувати

Арбітражні суди України

 

     Відповідно до плану основних заходів на II півріччя 1992 року вивчена практика застосування арбітражними судами м. Києва та Київської області статті 9, п.п.3 і 5 статті 83 Арбітражного процесуального кодексу України (в подальшому - АПК). 

До вивчення залучено також справи і матеріали арбітражних судів Вінницької, Черкаської та Хмельницької областей, які знаходились у цей час у Вищому арбітражному суді України. 

Як свідчать статистичні дані про роботу арбітражних судів України, за 9 місяців поточного року до республіканського бюджету стягнуто санкцій, передбачених статтею 9 АПК - 860 тис. крб. і п.5 статті 83 АПК - 1520 тис.крб., у т.ч. арбітражним судом м.Києва 26 і 65 тис. крб. відповідно, арбітражним судом Київської області 15 і 63 тис. крб. 

Що ж до п.3 статті 83 АПК, яким арбітражному суду надано право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), що підлягає стягненню із сторони, яка порушила зобов'язання, то арбітражними судами, чия практика вивчалась, він практично не застосовувався. 

Вивчення показало, що в переважній більшості випадків норми статтей 9 і 83 (п.5) АПК застосовуються правильно. Проте мають місце непоодинокі помилки, що їх припускаються арбітри при вирішенні питання про відповідальність підприємств, організацій, установ тощо (далі - підприємства і організації) за порушення строків розгляду претензій (статті 9 АПК) або невиконання вимог арбітра чи ненадання відзиву на позов (п.5 статті 83 АПК). 

Так, арбітр Міщенко (арбітражний суд Київської області) з посиланням на статтю 119 АПК стягнув з Броварської рембуддільниці 3 тис.крб. штрафу за невиконання вимог ухвали про порушення справи N 122/4. Арбітром не враховано, що за ненадіслання витребуваних ним документів чи відзиву на позовну заяву встановлено спеціальну відповідальність - штраф у розмірі до 1 тис. крб. (п.5 статті 83 АПК). 

Не враховують арбітри також і того, що передбачений статтею 9 АПК розмір штрафу зменшуватись не може. За порушення строків розгляду претензії чи ненадання відповіді на неї стягується 2 відсотка від суми претензії. Мінімальний розмір штрафу (100 крб.) застосовується лише тоді, коли 2 відсотка складають менше 100 крб. Проте арбітр Хмельницького арбітражного суду Кузнецова рішенням зі справи N 1163/3 стягла з відповідача 100 крб. штрафу за ненадання відповіді на претензію, сума якої 44200 крб., і штраф повинен був складати 884 крб. 

Відповідно до статті 9 АПК штраф, передбачений цією статтею, повинен становити 2 відсотка від суми претензії, незалежно від того, з яких сум (санкції, збитки тощо) вона складається та в якій сумі задоволено позов. Тому слід визнати помилковим рішення арбітра Гурневич (арбітражний суд м.Києва) зі справи N 2/126 про стягнення з відповідача штрафу в розмірі 2 відсотків лише від суми основної заборгованості, а не з усієї суми претензії, до якої входили понад 8 тис. крб. неустойки. 

Аналогічне зауваження викликає рішення цього ж арбітра зі справи N 2/322, яким з відповідача стягнуто штраф у розмірі 2 проценти від задоволеної суми позову, а не від суми претензії, хоча стаття 9 АПК не ставить стягнення штрафу та його розмір в залежність від обгрунтованості претензійних вимог. Підставою для стягнення такого штрафу є тільки порушення строку розгляду претензії або залишення її без відповіді. 

Застосовуючи санкції, передбачені статтею 9 та п.5 статті 83 АПК, арбітри не завжди співставляють розміри суми позову і стягуваних санкцій. Так, арбітр Дзюба (арбітражний суд Київської області) рішенням зі справи N 151/1 стягує з Московського підприємства оптової торгівлі цукром 2 крб. 31 коп. націнки і 500 крб. штрафу за неподання відзиву на позов і витребуваного розрахунку суми націнки, хоча ця сума визначена самим позивачем. 

Аналогічні факти виявлені і в арбітражних судах інших областей (справи NN 749/6, 934/4, 1053/5 арбітражного суду Черкаської області; NN 10/5, 11/5, 57/1, 127/3, 240/3, 425/2 арбітражного суду Вінницької області), а також в арбітражному суді м.Києва (справи NN 5/246, 5/256, 5/323). 

Стягуючи встановлений статтею 9 АПК штраф, арбітри не завжди враховують, що вимоги цієї статті можуть бути поширені лише на претензії, які пред'явлені після 01.03.92, тобто після введення в дію АПК України. Тому за порушення строку розгляду чи ненадання відповіді на претензію, заявлену до введення в дію АПК, повинен застосовуватись штраф у розмірах, визначених Положенням про порядок пред'явлення та розгляду претензій, затвердженим постановою Ради Міністрів СРСР від 17.10.73 N 758, а не АПК. 

Помилок в обчисленні розміру такого штрафу припустилися арбітри арбітражних судів м.Києва (справа N 1/65) та Київської області (справи NN 22/5, 151/1, 349/3). Подібні факти мають місце і в арбітражних судах Вінницької (справа N 134/2) та Черкаської (справа N 465/4) областей. 

Всупереч вимогам статті 9 АПК стягнутий штраф інколи звертається на користь місцевого, а не республіканського бюджету (рішення зі справ NN 2/200, 2/260, 2/300, 2/371, 2/375, 2/376 -арбітражний суд м.Києва).

« Повернутись до всіх матеріалів групи