ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


 

Справа № 916/821/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя :             Корсак В.А.

судді:                                      Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши  матеріали касаційної скарги


Тарутинської районної державної адміністрації

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р.

у справі

господарського суду

№916/821/13

Одеської області  

за позовом

Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району  

до

Тарутинської районної державної адміністрації

третя особа

сільськогосподарський виробничий кооператив "Победа"     

про

визнання незаконним та скасування розпорядження   

за участю прокуратури –


представників сторін:

позивача 1 –

позивача 2 –

відповідача –

третьої особи –

старший прокурор відділу Генеральної прокуратури України Кривоклуб Т.В. посв. № 000762


пр. Павлов С.О. – дов. №220/732/д від 28.11.13р.

не з'явився

не з'явився

не з'явився


В С Т А Н О В И В:


У березні 2013 року Білгород-Дністровський прокурор з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та Білгород-Дністровської квартирно-експлуатаційної частини району звернувся з позовом до Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - сільськогосподарського виробничого кооперативу "Победа" про визнання незаконним та скасування розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 07.12.2007р. №367/А-2007 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СГВК "Победа" на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради".  

В обґрунтування позову прокурор зазначив про те, що земельна ділянка загальновійськового полігону є землями оборони, у зв'язку з чим розпорядження такими земельними ділянками може здійснюватися Кабінетом Міністрів України у встановленому законодавством порядку, а відповідачем при прийнятті спірного розпорядження було порушено норми ст.13 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України", ст.ст.9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України",  ст.ст.3, 4, 6 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".

Рішенням господарського суду Одеської області від 09.09.2013р. (судді Погребна К.Ф., Цісельський О.В., Меденцев П.А.), яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. (судді Таран С.В., Бойко Л.І., Величко Т.А.) позовні вимоги було задоволено повністю: визнано незаконним та скасовано розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №367/А-2007 від 07.12.2007р. "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СГВК "Победа" на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради".

Судові рішення мотивовані тим, що Тарутинська райдержадміністрація Одеської області, приймаючи оскаржуване розпорядження, перевищила свої повноваження щодо володіння, користування і розпорядження спірною земельною ділянкою із земель Тарутинського військового артполігону.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, Тарутинська районна державна адміністрація звернулась до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить судові рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши присутніх у судовому засіданні представника позивача-1 та думку прокурора відділу Генеральної прокуратури України, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково.

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, постановою №2002/063 Ради народних комісарів УРСР від 18.12.1945р. "Об отводе 20 000 гектаров земли на территории Бородинского, Тарутинского и Саратского районов Измаильской области для организации окружного артполигона ОДВО" постановлено відвести на території Бородинського, Тарутинського та Саратського районів Ізмаїльської області під окружний артилерійський полігон Одеського військового округу 20 000 га землі в межах згідно схеми, що додається, зобов'язано Ізмаїльський облвиконком після затвердження Радою народних комісарів СРСР відводу під артполігон 20 000 га землі, встановити межі земельної ділянки в натурі.

12.02.1946р. Ізмаїльським обласним виконавчим комітетом та Бюро обкому КП(б)У прийнято постанову №53/9-ОП "О порядке передачи в натуре земель Одесскому Военному Округу, для учебного артилерийского лагеря под полигон, согласно постановлению СНК УССР от 18.ХІІ.1945 года за №2002/063".

10.06.1946р. обласною комісією по передачі земель ОДВО було складено Акт передачі земельної ділянки, що відводиться під учбовий артилерійський полігон ОДВО на площі 23 600 га, згідно якого земельну ділянку було відведено в натурі за рахунок земель Саратського, Тарутинського, Бородинського, Староказачанського та Арцизького районів, відвід меж оформлено відповідними актами. При відводі земель в натурі виявлено необхідність збільшення площі артполігону у зв'язку з рельєфом місцевості, через що фактично під полігон відведено на 3 600 га більше, ніж було передбачено проектом, що, в свою чергу, було узгоджено районними організаціями. Схема фактичного відводу земель є додатком до Акту.

Рішенням звуженого засідання Ізмаїльського обласного виконавчого комітету №7 від 10.06.1946 "Об утверждении акта областной комиссии по передаче земель под артилерийский полигон Одесскому Военному Округу" вирішено затвердити акт обласної комісії від 10.06.1946р. про передачу земельної ділянки площею 23 600 га під учбовий артилерійський полігон Одеського військового округу.

Розпорядженням Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 07.12.2007р. №367/А-2007 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СГВК "Победа" затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки СГВК "Победа" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1 341,35 га, в тому числі 1 341,35 га ріллі в короткострокову оренду строком  на 5 років із земель запасу; зобов'язати СГВК "Победа" укласти договір на земельну ділянку площею 1 341,35 га ріллі із райдержадміністрацією.

При вирішенні спору по суті, суди попередніх інстанцій встановили, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012. у справі №2-а-3436/08/1570 визнано протиправним та скасовано розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №101/А-2005 від 05.05.2005р. "Про використання земель Тарутинського загальновійськового полігону" та п.1 розпорядження Тарутинської райдержадміністрації Одеської області №368/А-2005 від 14.12.2005р. "Про внесення змін до деяких розпоряджень голови райдержадміністрації щодо урегулювання земельних відносин з військовими формуваннями", як такі, що не відповідають вимогам закону.

Приймаючи рішення у вказаній справі, апеляційний адміністративний суд дійшов висновку, що спірні земельні ділянки є землями оборони: власником земельних ділянок, закріплених за суб'єктами, що перебувають у сфері управління Міністерства оборони України є держава в особі Кабінету Міністрів України, а враховуючи, що землі оборони знаходяться у Міністерства оборони лише у користуванні, розпорядження ними здійснює лише Кабінет Міністрів України.

Таким чином, встановлена постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2005р. у справі №2-а-3436/08/1570 обставина належності спірної земельної ділянки до земель оборони визнана господарськими судами попередніх інстанцій такою, що має преюдиціальне значення і є обов'язковою для господарського суду при вирішенні даної справи по суті.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є визнання недійсним та скасування розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №367/А-2007 від 07.12.2007р. з тих підстав, що, на думку Білгород-Дністровського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, Тарутинська райдержадміністрація, приймаючи оскаржуване розпорядження, діяла з перевищенням наданих їй повноважень, що призвело до порушення права власності держави та права користування Міністерства оборони України на вказану земельну ділянку.

Приписами ч.1 ст.21 Цивільного кодексу України передбачено, що суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Вирішуючи спір по суті, суди попередніх інстанцій виходили з приписів статті 14 Закону України "Про Збройні Сили України", відповідно до яких земля, води, інші природні ресурси, а також майно, закріплені за військовими частинами, військовими навчальними закладами, установами та організаціями Збройних Сил України, є державною власністю, належать їм на праві оперативного управління та звільняються від сплати усіх видів податків відповідно до законів з питань оподаткування.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про використання земель оборони", ст.77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Положеннями ч.2 ст.2 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" врегульовано, що Міністерство оборони України як центральний орган управління Збройних Сил України здійснює відповідно до закону управління військовим майном, у тому числі закріплює військове майно за військовими частинами (у разі їх формування, переформування), приймає рішення щодо перерозподілу цього майна між військовими частинами Збройних Сил України, в тому числі у разі їх розформування.

Згідно з ст.3 Закону України "Про правовий режим майна у Збройних Силах України" військове майно закріплюється за військовими частинами Збройних Сил України на праві оперативного управління (з урахуванням особливостей, передбачених частиною другою цієї статті). З моменту надходження майна до Збройних Сил України і закріплення його за військовою частиною Збройних Сил України воно набуває статусу військового майна. Військові частини використовують закріплене за ними військове майно лише за його цільовим та функціональним призначенням. Облік, інвентаризація, зберігання, списання, використання та передача військового майна здійснюється у спеціальному порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

Судами встановлено, що за приписами ст.4 Закону України "Про Збройні Сили України", Положення про Міністерство оборони України, військові частини ведуть облік закріпленого за ними майна в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України. Відповідно до Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основних правил користування наданими земельними ділянками і Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаціної служби Збройних Сил України, Білгород-Дністровська КЕЧ є органом з обліку земель оборони.

Попередні судові інстанції встановили, що згідно облікових даних Білгород-Дністровської КЕЧ району станом на 01.01.2011р. за Міністерством оборони України закріплена земельна ділянка №92 площею 24 229,5 га, яка розташована за адресою: Одеська обл., Тарутинський р-н, с.Надеждівка.

Відтак, землі оборони знаходяться в управлінні та користуванні Міністерства оборони України, тоді як власником цих земель є держава в особі Кабінету Міністрів України, який розпоряджається ними. За відсутністю потреби або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з статтею 27 Земельного кодексу України. Передача земель місцевим органам влади проводиться за згодою Міністра оборони України або за його дорученням начальником розквартирування військ та капітального будівництва – начальником Головного управління розквартирування військ та капітального будівництва Збройних Сил України.

Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що згода Міністерства оборони України на передачу спірної земельної ділянки місцевим органам влади не надавалась, а звернення Міноборони України з клопотанням про відмову від користування земельною ділянкою Тарутинського артполігону, яка станом на дату прийняття оскаржуваних розпоряджень рахувалась як землі оборони, також відсутні.

Проте колегія суддів Вищого господарського суду України вважає такі висновки судів попередніх інстанцій передчасними та такими, що винесені по неповно встановленим обставинам справи.

Як вбачається з матеріалів справи (т.1 а.с.69-77), вони містять копії Наказу Командувача військами Південного оперативного командування №67 від 16.02.2004р. "Про розформування військової частини А 1366 Південного оперативного командування", Наказу Командира військової частини А 1366 №15 від 20.02.2004р. "Про розформування військової частини А 1366 Південного оперативного командування", Наказу Командувача військами ордена червоного прапора Південного оперативного командування №401 від 11.08.2004р. "Про закріплення земельних ділянок за військовими радгоспами Південного оперативного командування в тимчасове користування на період 2004-2009 роки", Акт прийому-передачі земель Тарутинського полігону від військової частини А 1366 військовому радгоспу "Чорноморський" від 26.08.2004р., а також лист Заступника командувача військ Південного ОК з будівництва та розквартирування військ №31/1/282 від 12.04.2005р.

Проте суди попередніх інстанцій не надали копіям вказаних документів жодної правової оцінки.

Крім того, в матеріалах справи (т.1 а.с.81-83) наявна копія розпорядження Кабінету Міністрів України №390-р від 08.07.2006р. "Про передачу майнових комплексів військових містечок", яким було прийнято пропозицію Міноборони, погоджену з обласними, міськими, районними, селищними і сільськими радами та Арцизькою райдержадміністрацією Одеської області, щодо передачі з державної власності у власність (спільну власність) територіальних громад та до сфери управління Арцизької райдержадміністрації майнових комплексів військових містечок згідно з додатком, в якому зазначено, в тому числі, про передачу у спільну власність територіальних громад району військового містечка №10 с. Весела Долина Тарутинського району.

Суди попередніх інстанцій не надали правової оцінки вказаному розпорядженню Кабінету Міністрів України та не встановили, чи має воно відношення до спірної військової частини та земельної ділянки.

З матеріалів справи вбачається, що між Тарутинською райдержадміністрацією, Верховною Радою України, Міністерством оборони України велося листування з питання передачі та використання Тарутинського військового полігону, однак судами також не надано цій обставині жодної правової оцінки.

Крім того, колегія суддів Вищого господарського суду України не погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про преюдиціальне значення і обов'язковість для господарського суду при вирішенні даної справи фактів, встановлених постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2012р. у справі №2-а-3436/08/1570 з тих підстав, що у вказаній адміністративній справі розглядались розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 05.05.2005р. №101/А-2005, та розпорядження від 14.12.2005р. №368/А-2005, які були прийняті до прийняття Кабінетом Міністрів України розпорядження від 08.07.2006р. №390-р "Про передачу майнових комплексів військових містечок", при цьому у даній господарській справі предметом спору є легітимність розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області від 07.12.2007р. №367/А-2007 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки СГВК "Победа" на умовах оренди із земель запасу Веселодолинської сільської ради", яке було прийнято після вказаного розпорядження Кабінету Міністрів України. Відтак, є підстави вважати, що прийняття Тарутинською райдержадміністрацією розпорядження по спірній земельній ділянці у 2005 році та у 2007 році здійснювалось за різних підстав.

Абзацом 2 пункту 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. №6 "Про судове рішення" роз'яснено, що рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Статтею 1117 ГПК України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішення або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про прийняття рішень судами попередніх інстанцій по неповно встановленим та дослідженим обставинам справи, внаслідок чого судові рішення є передчасними, і наявні підстави для часткового задоволення касаційної скарги Тарутинської районної державної адміністрації, скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд.

Під час нового розгляду справи господарському суду слід взяти до уваги викладене, вжити усі передбачені законом заходи для всебічного, повного і об'єктивного встановлення обставин справи і, в залежності від встановленого та у відповідності з чинним законодавством, вирішити спір.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:


Касаційну скаргу Тарутинської районної державної адміністрації задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 17.12.2013р. у справі №916/821/13 господарського суду Одеської області та рішення господарського суду Одеської області від 09.09.2013р. скасувати.

Справу №916/821/13 направити на новий розгляд до господарського суду Одеської області.


Головуючий                                                                В. Корсак


Судді                                                                                     М. Данилова


                                                                                               Т. Данилова