ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


 

Справа № 915/569/13

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючий суддя :             Корсак В.А.

судді:                                      Данилова М.В., Данилова Т.Б. (доповідач)

розглянувши  матеріали касаційної скарги

державного підприємства "Спеціалізований морський порт "Октябрськ"

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2013р.

у справі

господарського суду

№915/569/13  

Миколаївської області

за позовом

державного підприємства "Спеціалізований морський порт "Октябрськ"

до

товариства з обмеженою відповідальністю "ІТС"

про

за участю представників сторін:

позивача –

відповідача –

стягнення 97 852,82грн.  



пр. Красюк О.О. – дов. №23 від 18.06.13

пр. Луук А.В. – дов. б/н від 17.05.13

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2013 року державне підприємство "Спеціалізований морський порт "Октябрськ" звернувся до господарського суду Миколаївської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "ІТС" про стягнення 97 852,82грн. пені, яка нарахована відповідачу на підставі Договору №50-2П від 31.12.1998р. про транспортно-експедиторське обслуговування та перевалку зовнішньоторговельних та інших вантажів.  

Позовні вимоги були вмотивовані несвоєчасною оплатою відповідачем рахунків позивача за надані згідно вищевказаного договору послуги, та ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 625 Цивільного кодексу України.   

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.06.2013р. (суддя Гриньова-Новицька Т.В.), яке залишене без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2013р. (головуючого судді Лавренюк О.Т., суддів Савицького Я.Ф., Гладишевої Т.Я.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "ІТС" на користь ДП "Спеціалізований морський порт "Октябрськ" 20 000,00грн. пені та 867,37грн. судового збору, з посиланням на обґрунтованість та доведеність позовних вимог, а також клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, державне підприємство "Спеціалізований морський порт "Октябрськ" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення і постанову в справі та прийняти нове рішення, яким стягнути з відповідача пеню в повному обсязі.

Заслухавши присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні і постанові та доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає  задоволенню.  

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 31.12.1998 року між сторонами укладено Договір №50-2П про транспортно-експедиційне обслуговування та перевалку зовнішньоторговельних та інших вантажів, предметом якого є організація та здійснення операцій з транспортно-експедиторського обслуговування та по перевалці експортних, імпортних, транзитних та інших вантажів і майна, а також інших, не передбачених даним договором послуг, які надаються сторонами за взаємною згодою.

Пунктом 6.1 договору передбачено, що він є чинним дотепер.

Умовами п.3.2 договору визначено, що відповідач здійснює попередню оплату послуг позивача за обробку вантажів відповідно до узгоджених ставок.

Згідно з п.3.4 договору виконані позивачем роботи (надані послуги) оформлюються актом.

Відповідно до п.3.4 договору остаточні розрахунки за виконані позивачем роботи відповідач здійснює по рахункам позивача протягом 7 днів після закінчення обробки судна. Рахунки відповідач зобов'язаний отримати у фінансовому відділі порту (позивача).

Положеннями пункту 4.3 договору сторони узгодили, що у випадку несвоєчасної оплати рахунків відповідач сплачує позивачу штрафну санкцію у розмірі суми недоплати, а також пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на день виникнення заборгованості, від суми недоплати за кожен день прострочення, починаючи з 8-го дня від дати закінчення робіт (надання послуг).

Суди встановили, що в період дії договірних відносин сторони неодноразово змінювали та доповнювали Договір №50-2П від 31.12.1998р., зокрема, Доповненням №20 від 01.07.2011р., Доповненням №21/12 від 10.04.2012р., Доповненням №23 від 08.06.2012р., Доповненням №24 від 25.07.2012р., Доповненням №24 від 30.07.2012р., Доповненням №25 від 09.08.2012р., Додатковою угодою №1 від 21.08.2012р.

Доповненням №20 від 01.07.2011 сторони доповнили пункт 3.2 договору, встановивши, що відповідач здійснює стовідсоткову попередню оплату позивачу за виконані роботи та надані послуги по узгодженим ставкам та умовам по кожній судновій партії до прибуття судна в порт. Крім того, цим доповненням сторони виклали пункт 4.3 договору в новій редакції, відповідно до якої у випадку несвоєчасної сплати рахунків, позивач також має право вимагати від відповідача сплату пені за прострочення оплати у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення, діючої на день виникнення заборгованості, при цьому нарахування пені здійснюється починаючи з 16 банківського дня після дати закінчення завантаження судна.

Додатковою угодою №1 від 21.08.2012р. сторони виклали розділ 3 "Порядок розрахунків" та п.4.3 договору в наступній редакції: сторони встановили, що ставки вантажних робіт, строки зберігання, номенклатура вантажу, обсяг вантажопереробки, порядок надання документів, а також форма розрахунків узгоджується у Додаткових угодах та Доповненнях до Договору, які після їх підписання сторонами є невід'ємною частиною договору.

Розрахунки за виконані позивачем роботи відповідач здійснює по рахункам позивача, для вантажів ПАО "АрселорМиттал Кривой Рог", - протягом 15 банківських днів після закінчення обробки судна та виставлення рахунку, для інших вантажовідправників позивач здійснює остаточний розрахунок протягом 10 банківських днів після закінчення обробки судна та виставлення рахунку.

Датою виконання робіт (надання послуг) позивача є дата підписання коносамента (штурманської розписки). Рахунки відповідач зобов'язаний отримувати в бухгалтерії позивача протягом 3-х банківських днів після закінчення обробки судна.

У випадку несвоєчасної оплати рахунків, позивач також має право вимагати від відповідача сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє на момент утворення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Суди встановили, що відповідно до умов договору позивач у травні-грудні 2012 року здійснив навантажувально-розвантажувальні роботи теплоходів та зберігання вантажу, а за виконані роботи виставив відповідачу рахунки на оплату. Вказані рахунки були сплачені відповідачем, проте з порушенням встановлених договором строків оплати, що й стало підставою для звернення позивача до господарського суду з позовом про стягнення пені в сумі 97 852,82грн.

З аналізу спірних правовідносин судами попередніх інстанцій встановлено, що між сторонами укладено договір про надання послуг.

Відповідно до ч.1 ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.903 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Положеннями ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Одним із правових наслідків, серед зазначених у ст.611 Цивільного кодексу України, який настає у разі порушення зобов'язання, є сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. А згідно з ч.3 цієї статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Попередні судові інстанції встановили, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за договором, натомість відповідач несвоєчасно здійснив оплату наданих в період з 26.05.2012р. по 31.12.2012р. послуг. Відтак позивач, на підставі ст.ст.193, 230 ГК України, ст.ст.549, 611 ЦК України, нарахував відповідачу пеню у розмірі, встановленому пунктом 4.3 договору, а саме подвійної облікової ставки Національного банку України.

При цьому, відповідачем було подано до суду контррозрахунок пені, який попередні судові інстанції визнали вірним з огляду на те, що порушення зобов'язання щодо оплати виконаних робіт мало місце з 16 дня після виставлення відповідачу рахунків на оплату, а не з наступного дня після обробки судна та формування рахунку, як стверджував позивач.

Відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні, не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.4 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Приписами статті 83 Господарського процесуального кодексу України встановлено право суду при прийнятті рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.  

Правовий аналіз вищенаведених законодавчих норм свідчить про те, що вони застосовуються за наявності певних умов на розсуд суду та не є імперативними.

З посиланням на положення зазначених правових норм, попередні судові інстанції, врахувавши обставини виконання боржником зобов'язання у повному обсязі, неістотність прострочення його виконання, та недоведеність позивачем понесення ним негативних наслідків у зв'язку з порушенням відповідачем зобов'язання, скористались одним з прав господарського суду щодо прийняття рішення, частково задовольнили клопотання відповідача та правомірно зменшили розмір нарахованої пені до 20 000,00грн.   

Статтею 1117 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги державного підприємства "Спеціалізований морський порт "Октябрськ", оскільки доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки доказів, а судами попередніх інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, їм надано належну правову оцінку та прийнято рішення і постанову з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави залишити їх без змін.

Судові витрати, сплачені касатором до бюджету під час подання касаційної скарги, у зв'язку з відмовою в задоволенні касаційної скарги на підставі ст.49 ГПК України залишаються на касаторі.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст.1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:


Касаційну скаргу державного підприємства "Спеціалізований морський порт "Октябрськ"  залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 23.07.2013р. у справі №915/569/13 господарського суду Миколаївської області залишити без змін.

Головуючий                                                              В. Корсак

Судді                                                                                   М. Данилова

                                                                                             Т. Данилова