ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ


ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          


 "18" липня 2012 р.                                                                                    

Справа № 5015/7572/11  


Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Мачульського Г.М.,

суддів

Рогач Л.І.,


Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому

судовому засіданні

касаційну скаргу

Державного підприємства матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

на постанову

Львівського апеляційного господарського суду

від

03.05.2012р.

у справі

№5015/7572/11

Господарського суду

Львівської області

за позовом

Державного підприємства матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач"

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Колійні ремонтні технології"

третя особа

Державне підприємство "Одеська залізниця"

про

стягнення збитків


за участю представників

- позивача:

Ковтонюк Ю.А. (довіреність від 29.12.2011р.)

- відповідача:

Костур Р.В. (довіреність від 16.07.2012р.), -


В С Т А Н О В И В:


Звернувшись у суд з даним позовом, Державне підприємство матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" (далі – позивач) просило стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корпорація Колійні ремонтні технології" (далі –відповідач) 2190080,78 грн. збитків. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач внаслідок поставки відповідачем продукції неналежної якості, яка була згодом замінена ним на якісну, зазнав у зв’язку із заміною неякісної продукції, витрат.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.03.2012р. (суддя Шпакович О.Ф.), залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 03.05.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя –Кордюк Г.Т., судді Гриців В.М., Данко Л.С.), в позові відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати ці судові рішення та прийняти нове, про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач, зазначаючи про законність і обґрунтованість винесених рішень, просить їх залишити без змін.

Третя особа не використала наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, на підставі укладено між сторонами договору поставки №ЦХП-05-00110-01 від 18.01.2010р. (далі Договір), постачальник (відповідач) постав та передав у власність, а замовник (позивач) прийняв та оплатив продукцію, зазначену у п.1.2. Договору та Специфікації №1 (клеми пружні КП-5.2. проміжного скріплення типу КПП-5, прокладки підрейкові типу ПРП-2.1. проміжного скріплення типу КПП-5, вкладиші ізолюючі підпружні типу ВІП-65.1 для скріплення типу КПП-5).

Поставлену позивачем продукцію використано Державним підприємством "Одеська залізниця" (далі –третя особа) при вкладанні пліті безстикової колії перегону Райгород-Шевченко.

В березні 2011 року встановлено понаднормативну деформацію прокладок ПРП-2.1. з поставленої відповідачем продукції, про що складено Акт Комісії від 11.03.2011 року, і комісією третьої особи, за участю повноважного представника відповідача - Сала М.В., проведено дослідження причини угону плітей безстикової непарної колії перегону Райгород-Шевченко та встановлено зниження, порівняно з нормативними (25 кН), зусилля притиснення вузла скріплення рейки до шпали в 40% елементів скріплення. Згідно з висновками комісії, зазначеними в Акті від 15.03.2011р., основними причинами угону плітей безстикової колії є: зниження зусилля притиснення вузла скріплення КПП-5 (до 40% від загальної кількості) внаслідок передчасної деформації елементів скріплення до 15-17 кН на вузол (протягом гарантійного строку експлуатації), невідповідність швидкостей руху вантажних поїздів у кривих ділянках колії, що зумовлює перевантаження внутрішньої нитки рейки в кривих.

Судами також встановлено, що відповідно до рекомендацій комісії, викладених в Акті від 15.03.2011р., відповідачем замінено продукцію, що підтверджують двосторонні Акти приймання-передавання від 13.04.2011р., 29.04.2011р., 04.05.2011р., 10.05.2011р., 15.05.2011р., 17.10.2011р., 22.10.2011р., 06.12.2011р.

Крім того, судами встановлено, що роботи по заміні деталей здійснено третьою особою.

Залишаючи без змін рішення місцевого господарського суду, яким у позові було відмовлено, суд апеляційної інстанції погодився з його висновками про те, що позивач не має права на відшкодування понесених витрат, оскільки вказані витрати були здійснені третьою особою, а не ним, крім того, виходив з того, що належних доказів, підтверджуючих поставку продукції з прихованими недоліками не надано, оскільки акт про приховані недоліки від 16.03.2011р. не відповідає вимогам Інструкції П-7.

Суд касаційної інстанції не вбачає правових підстав для скасування судових рішень виходячи з наступного.

Звернувшись у суд з даним позовом позивач просив відшкодувати за рахунок відповідача на свою користь збитки, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що внаслідок поставки відповідачем продукції неналежної якості, яка була згодом замінена ним на якісну, були проведені роботи по такій заміні, що і є збитками, які він зазнав.

Відповідно ж до приписів статті 22 Цивільного кодексу України збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки) (ч.2 п.1).

Судами встановлено та позивачем не заперечувалось, що роботи, по заміні дефектної продукції здійснювала третя особа у справі, яка до того ж має самостійний розрахунковий рахунок, та встановлено, що позивач таких витрат не здійснював, отже правові підстави для стягнення на його користь збитків, відсутні.

Разом з тим, перевіривши юридичну оцінку обставин справи у порядку, передбаченому статтями 1115, 1117 Господарського процесуального кодексу України, слід зазначити, що висновки судів попередніх інстанцій про відсутність доказів, які б підтверджували поставку відповідачем неякісної продукції з посиланням на акт про приховані недоліки від 16.03.2011р., є передчасними виходячи з наступного.

За приписами статті 1 цього кодексу правом на звернення до суду за захистом наділена кожна особа в разі порушення, невизнання або оспорювання її прав чи інтересів, тому з урахуванням вимог статті 43 цього кодексу, щодо того, що ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили, суд саме у разі звернення з позовом такої особи повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені її права чи інтереси, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Згідно статті 269 Господарського кодексу України постачальник (виробник) зобов'язаний за свій рахунок усунути дефекти виробу, виявлені протягом гарантійного строку, або замінити товари (ч.6).

Судами при розгляді даного спору було встановлено, що відповідач, прийнявши участь у з’ясуванні причин недоліків у роботі колій, відповідно до рекомендацій комісії, викладених в Акті від 15.03.2011р., здійснив замінену продукції неналежної якості.

Також, судами встановлено, що саме Державне підприємство "Одеська залізниця", яке є третьою особою у даній справі, і понесло витрати у зв’язку із проведенням робіт по заміні продукції неналежної якості, у зв’язку з чим і було відмовлено позивачу у даній справі у позові.

Таким чином за вказаних обставин лише у разі звернення з позовом Державного підприємства "Одеська залізниця", суди і мали давати правову оцінку всім обставин справи щодо наявності чи відсутності доказів, які б підтверджували поставку відповідачем неякісної продукції, та наслідкам для цього підприємства у зв’язку із такою поставкою, в їх сукупності, керуючись законом, як цього вимагають положення статті 43 Господарського процесуального кодексу України.

Однак, оскільки такі порушення судами норм процесуального права не призвели до прийняття неправильного по суті спору судового рішення, підстави для скасування постанови суду апеляційної інстанції відсутні.


Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 п.1, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -


П О С Т А Н О В И В:


Касаційну скаргу Державного підприємства матеріально технічного забезпечення залізничного транспорту України "Укрзалізничпостач" залишити без задоволення, а постанову Львівського апеляційного господарського суду від 03.05.2012р. у справі Господарського суду Львівської області №5015/7572/11 –без змін.





Головуючий суддя                                                            Г.М. Мачульський



Судді                                                                                    Л.І. Рогач

                                                                                          


                                                                                            А.М. Уліцький