ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ


ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          


 "09" лютого 2012 р.                                                                                    

Справа № 5/616/08  




Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого –судді

Дерепи В. І.,

суддів :

Бондар С.В.,

Грека Б.М. –(доповідача у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Первомайського гранітно-щебеневого кар’єру

на постанову

Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.11

у справі

№5/616/08

господарського суду

Миколаївської області   

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю “Будкар”

до

Первомайського гранітно-щебеневого кар’єру

третя особа

Товариство з обмеженою відповідальністю  “КНК “Союз”

про

стягнення суми, визнання недійсним договору поруки

за участю представників від:

позивача

не з'явилися, були належно повідомлені,

відповідача

не з'явилися, були належно повідомлені


В С Т А Н О В И В :


Товариство з обмеженою відповідальністю “Будкар” звернулось до господарського суду з позовом про стягнення із Первомайського гранітно-щебеневого кар’єру про стягнення заборгованості в розмірі 1000000 грн., обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 01.01.08 між сторонами був укладений договір поруки, за умовами якого відповідач поручився перед позивачем за виконання ТОВ “КНК “Союз” зобов’язань, обумовлених договором відповідального зберігання № 27/09/9 від 27.09.07. Позивач зазначає, що ТОВ “КНК “Союз” свої зобов’язання за договором відповідального зберігання не виконані.

Первомайський гранітно-щебеневий кар’єр звернувся до суду із зустрічним позовом до ТОВ “Будкар” про визнання недійсним договору поруки від 01.01.08, укладеного між сторонами, посилаючись на те, що Первомайським гранітно-щебеневим кар’єром 27.06.07  був отриманий дозвіл на виготовлення однієї круглої печатки, але на договору поруки від 01.01.08  стоїть зовсім інша печатка, дозвіл на виготовлення якої не надавався Первомайським МВ УМВС України в Миколаївській області.

Рішенням господарського суду Миколаївської області від 01.02.11 (суддя Міщенко В.І.), залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.11 (колегія суддів у складі: Лашина В.В., суддів: Воронюка О.Л., Мирошниченка М.А.), позов ТОВ “Будкар” задоволено у повному обсязі та з Первомайського гранітно-щебеневого кар’єру на користь позивача стягнуто 1000000 грн. боргу, 10000 грн. держмита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Судові акти мотивовані тим, що відповідач не довів наявності підстав для визнання договору недійсним, а відповідно поручитель має виконувати встановлені ним обов'язки.

Не погоджуючись з судовими актами у справі, Первомайський гранітно-щебеневий кар’єр звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічну позовну заяву задовольнити, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи: оскільки підпис на договорі поруки виконаний не директором відповідача та відбитки печатки не відповідають печатці, на яку дано дозвіл Первомайським МВ УМВС України в Миколаївській області.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги щодо дотримання судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скарга не  підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, між ТОВ “Будкар” та ТОВ “КНК Союз” 27.09.07 був укладений договір № 27/09/7 відповідального зберігання, за умовами якого ТОВ “КНК Союз” зобов’язалося виготовити та передати продукцію (гранітний щебінь фракції 5-20 мм) позивачу, а останній прийняв на себе обов’язок зі сплати за передану йому продукцію.

Пунктом 1.2. цього договору визначене зобов’язання ТОВ “КНК Союз” прийняти на зберігання продукцію власного виробництва, що була продана позивачу та зберігати її до строку, передбаченому договором, а після цього –поставити її ТОВ “Будкар” або зазначеному ним вантажоодержувачу. Згідно з п. 1.3 договору, вартість договору як оплата за продукцію становить 1 000 000 грн.

На виконання умов договору № 27/09/7 від 27.09.07, позивачем платіжними дорученнями № 7 від 27.09.07, № 9 від 23.10.07, № 10 від 24.10.07, № 19 від 30.10.07, № 15 від 07.11.07, № 10 від 19.11.07 сплачено ТОВ “КНК Союз”1 млн.грн.

Однак ТОВ “КНК Союз” свої зобов’язання за договором № 27/09/7 від 27.09.07 не виконало, що підтверджується текстом договору поруки, довідкою ТОВ “КНК Союз” від 17.03.09 за № 128 та актом звірки взаєморозрахунків, заборгованість ТОВ “КНК Союз” перед позивачем становить 1 000 000 грн.

У забезпечення виконання вказаного зобов’язання 01.01.08 між ТОВ “Будкар” і Первомайським гранітно-щебеневим кар’єром був укладений договір поруки, згідно з умовами якого, відповідач прийняв на себе обов’язок відповідати перед позивачем за виконання ТОВ “КНК Союз” взятого на себе за основним договором зобов’язання в сумі 1 млн.грн. При цьому, умовами договору вже визначено заборгованість ТОВ “КНК Союз” в розмірі 1 000 000 грн. (пункт 2 договору поруки).

Згідно з п.п. “а”п. 6 договору, в разі порушення ТОВ “КНК Союз” зобов’язання перед позивачем, відповідач зобов’язався виконати за боржника це зобов’язання у 30-денний строк з дня отримання вимоги ТОВ “Будкар”. Відповідач зобов'язання за договором поруки не виконав, тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з нього суми за договором поруки.

На підставі вищевикладених обставин судами задоволений первісний позов. В зустрічному позові про визнання недійсним договору поруки судами відмовлено з посиланням на наступне. Як встановлено судами, 27.06.07 відповідачем отриманий дозвіл МК № 104755 на виготовлення однієї круглої печатки та кутового штампу, які, дійсно, не співпадають з печаткою, що нанесена на оспорюваному відповідачем договорі та листах директора Первомайського гранітно-щебеневого кар’єру Баранова С.Г. Разом з тим, із зображення цієї печатки видно, що вона виготовлена для документів та не була основною печаткою підприємства, у тому числі до 27.06.07 і на момент підписання договору поруки.  Зразок печатки, що використовувалась Первомайським гранітно-щебеневим кар’єром до отримання дозволу на виготовлення додаткової печатки, відповідачем не надано. Доказів незаконного використання печатки, що нанесена на оспорюваному договорі, відповідачем також не надано.

Щодо підпису, то судами встановлено, що згідно з висновком експерта Науково-дослідного інституту судових експертиз  судово-почеркознавчої експертизи № 2398 від 18.08.11, призначеної ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 31.03.11  по цій справі, при оцінці результатів порівняльного дослідження встановлено, що співпадаючі ознаки, хоча і значні по об’єму, при наявності розбіжностей, не можуть бути покладені в основу позитивного висновку про виконання цих підписів Барановим С.Г. У свою чергу, розбіжні ознаки не являються достатніми для негативного висновку про тотожність виконувача. За таких обставин (недоведеність обставин) судами відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог.

Колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Зі змісту ст. 203 Цивільного кодексу України, зокрема, вбачається, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій, поручитель не довів, що договір поруки підписаний не уповноваженою особою та скріплений неналежною печаткою, то судами правомірно відмовлено в позові про визнання недійсним договору поруки.

У відповідності до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно до ч. 1, 2 ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Факт невиконання зобов'язання, забезпеченого порукою та факт невиконання відповідачем договору поруки матеріалами справи встановлено та сторонами не заперечується. За таких обставин судами правомірно задоволений первісний позов.

Отже, доводи касаційної скарги спростовуються вищевикладеним та не можуть бути підставою для скасування постанови у справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні всіх обставин справи та при вірному правозастосуванні.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:


Касаційну скаргу Первомайського гранітно-щебеневого кар’єру залишити без задоволення, постанову Одеського апеляційного господарського суду від 27.10.11 у справі  5/616/08 залишити без змін.



Головуючий - суддя                              В. Дерепа



Судді                                                                                                              С. Бондар



                    Б. Грек