ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ


ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          


 "19" жовтня 2011 р.                                                                                    

Справа № 32/492  


Вищий господарський  суд України у складі колегії суддів:


головуючого судді

Сибіги О.М.,

суддів

Костенко Т.Ф.,

Швеця В.О.

розглянувши матеріали

касаційних скарг

Прокуратури міста Києва та Фонду державного майна України, м. Київ

на постанову

Київського апеляційного господарського суду

від 09.08.2011 року

у справі

господарського суду міста Києва

за позовом

Публічного акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня", м. Київ

до

Фонду державного майна України, м. Київ

про

визнання права власності

за зустрічним позовом

Фонду державного майна України, м. Київ

до

Публічного акціонерного товариства "Завод "Ленінська кузня", м. Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору

Київської міської ради, м. Київ

про

вилучення з незаконного володіння гуртожитків


за участю представників

прокуратури: Савицька О.В.,

позивача: Головко І.І.,

відповідача:  Васильківська В.Є.,

третьої особи: Козак А.Л.


В С Т А Н О В И В:


Відкрите акціонерне товариство "Завод "Ленінська кузня" (далі за текстом –ВАТ "Завод "Ленінська кузня"), правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "Завод "Ленінська кузня" (далі за текстом –ПАТ "Завод "Ленінська кузня"), звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Фонду державного майна України про визнання права власності на наступні об’єкти нерухомого майна: гуртожиток, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Щекавицька, 45; гуртожиток, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Хорива, 33/35; гуртожиток, що розташований за адресою:            м. Київ, вул. Сурикова, 5; гуртожиток, що розташований за адресою: м. Київ,                   вул. Старовокзальна, 14/16; гуртожиток, що розташований за адресою: м. Київ,             вул. Електриків, 26/6; гуртожиток, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 31; гуртожиток, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 26/9; гуртожиток, що розташований за адресою: м. Київ, вул. Електриків, 26/10.

Також Фонд державного майна України звернувся з зустрічним позовом до ВАТ "Завод "Ленінська кузня" за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору –Київської міської ради, про вилучення з незаконного володіння ВАТ "Завод "Ленінська кузня" гуртожитків, що розташовані за адресами: м. Київ, вул. Щекавицька, 45; м. Київ, вул. Хорива, 33/35; м. Київ, вул. Сурикова, 5; м. Київ, вул. Старовокзальна, 14/16; м. Київ, вул. Електриків, 26/6; м. Київ, вул. Електриків, 31;              м. Київ, вул. Електриків, 26/9; м. Київ, вул. Електриків, 26/10, та визнання права власності на вказані гуртожитки за державою в особі Фонду державного майна України.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.01.2009 року залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2011 року первісний позов задоволено повністю, а у задоволенні зустрічних позовних вимог – відмовлено.

Вищезазначені судові акти мотивовано відсутністю заборон на включення спірних гуртожитків до статутного фонду ВАТ „Завод „Ленінська кузня” чи обов’язку передати такі гуртожитки до комунальної власності або іншим особам та, крім того, правомірність дій Фонду державного майна України при перетворенні державного підприємства „Завод „Ленінська кузня” випливає із законодавства, що діяло на момент державної реєстрації ВАТ „Завод „Ленінська кузня”, у зв’язку з чим ВАТ „Завод „Ленінська кузня” набуло право власності на спірні гуртожитки.

Не погоджуючись із судовими рішеннями попередніх інстанцій, Фонд державного майна України та прокуратура міста Києва звернулись до Вищого господарського суду України з касаційними скаргами, в яких просять скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення у справі, яким в задоволенні первісних позовних вимог відмовити, а зустрічні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Розпорядженням від 18.10.2011 року № 03.08-05/741 у зв'язку з перебуванням головуючого судді Божок В.С. у відпустці та плановою відпусткою судді Полянського А.Г. сформовано новий склад колегії суддів: головуючий суддя –Сибіга О.М., судді –Костенко Т.Ф., Швець В.О.

Позивачем було подано відзив на касаційні скарги, в якому він проти доводів таких скарг заперечує та просить їх залишити без задоволення, а судові акти попередніх інстанцій –без змін.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, приймаючи до уваги межі перегляду справи в суді касаційної інстанції, перевіривши повноту встановлення господарськими судами обставин справи та правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що касаційні скарги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ „Завод „Ленінська кузня” є господарським товариством, створеним у відповідності до процедури, що передбачена нормами Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.1992 року № 686.

Згідно наказу Фонду державного майна України від 16.12.1993 року № 48-ДП було прийнято рішення про приватизацію цілісного майнового комплексу державного підприємства „Завод "Ленінська кузня". На виконання наказу № 48-ДП наказом Фонду державного майна України від 31.01.1994 року № 9-ПК створено комісію з приватизації державного майна заводу "Ленінська кузня". Також, наказом Фонду державного майна України від 31.01.1994 року № 18-ІК вирішено провести інвентаризацію майна державного підприємства "Завод "Ленінська кузня" та створено інвентаризаційну комісію.

Розпорядженням Фонду державного майна України від 27.04.1994 року               № 32-РОМ затверджено акт оцінки вартості майна державного підприємства „Завод "Ленінська кузня". Відповідно до наказу Фонду державного майна України № 29–АТ від 04.05.1994 року постановлено перетворити державне підприємство "Завод "Ленінська кузня" у ВАТ "Завод "Ленінська кузня", визначено, що акціонерне товариство є правонаступником державного підприємства та затверджено тимчасовий статут                ВАТ "Завод "Ленінська кузня".

Згідно Переліку нерухомого майна, переданого у власність ВАТ „Завод „Ленінська кузня”, наданого з листом Фонду державного майна України від 11.08.2003 року № 10-21-10173, гуртожитки, що розташовані за адресами: м. Київ, вул. Щекавицька, 45, (інв. № 480023); м. Київ, вул. Хорива, 33/35 (інв. № 480024); м. Київ, вул. Сурикова, 5 (інв. № 480025); м. Київ,    вул. Старовокзальна, 14/16 (інв. № 480026); м. Київ, вул. Електриків, 26/6 (інв. № 480027); м. Київ, вул. Електриків, 26/9 (інв.               № 480028); м. Київ, вул. Електриків, 31 (інв. № 480029); м. Київ, вул. Електриків, 26/10 (інв. № 480071) передано до статутного фонду ВАТ „Завод „Ленінська кузня”.

Вищезазначений Перелік видано Фондом державного майна України згідно Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 24.05.2002 року № 906, що діяв на момент складання листа № 10-21-10173 .

Пунктом 1.2 Порядку підтвердження права власності на нерухоме майно передбачено, що цей Порядок поширюється на випадки підтвердження права власності на нерухоме майно, яке приватизоване в складі цілісного майнового комплексу шляхом викупу, продажу на аукціоні, за конкурсом, викупу державного майна, зданого в оренду, переданого державними органами приватизації до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, перетвореного з державного підприємства або створеного у процесі приватизації; окремих випадках до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, перетвореного з державного підприємства у процесі корпоратизації”.

Крім того, право власності ПАТ „Завод „Ленінська кузня” на нерухоме майно підтверджується Реєстраційним посвідченням від 25.02.2004 року.

У преамбулі Закону України „Про приватизацію державного майна” (у редакції, що діяла на момент приватизації ВАТ „Завод „Ленінська кузня”) визначено, що приватизація майна державних підприємств України –це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України „Про господарські товариства” (у редакції, що діяла на момент створення  ВАТ „Завод „Ленінська кузня”) товариство є власником: майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що  право власності на спірні гуртожитки ВАТ „Завод „Ленінська кузня” набуло внаслідок їх передання засновником –Фондом державного майна України до статутного фонду позивача.

Крім того, слід зазначити, що на момент передачі спірних гуртожитків до статутного фонду ВАТ „Завод „Ленінська кузня” нормативні акти України не містили заборон щодо включення гуртожитків до статутного фонду відкритого акціонерного товариства, створеного внаслідок перетворення державного підприємства.

З урахуванням встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи, здійснюючи касаційний перегляд, колегія суддів Вищого господарського суду України виходить з наступного.

Пунктом 42 Методики оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України „Про затвердження Методики оцінки вартості об'єктів приватизації” від 08.09.1993 року  № 717, встановлено вичерпний перелік об’єктів, на вартість яких зменшується вартість майна цілісного майнового комплексу. Тобто, врахуванню підлягала вартість усіх майнових активів державного підприємства, крім перелічених у даному пункті Методики.  Одним із об’єктів, на вартість яких зменшується вартість майна цілісного майнового комплексу, є об’єкти державного житлового фонду, які приватизуються відповідно до Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду” (в редакції Закону від 22.02.1994 року) не підлягають приватизації: квартири-музеї; квартири (будинки), розташовані на територіях закритих військових поселень, підприємств, установ і організацій, природних та біосферних заповідників, національних парків, ботанічних садів, дендрологічних, зоологічних, регіональних ландшафтних парків, парків-пам'яток садово-паркового мистецтва, історико-культурних заповідників, музеїв-заповідників; кімнати в гуртожитках; квартири (будинки), які перебувають в аварійному стані (в яких неможливо забезпечити безпечне проживання людей); квартири (кімнати, будинки), віднесені у встановленому порядку до числа службових, а також квартири (будинки), розташовані в зоні безумовного (обов'язкового) відселення, забрудненій внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.

Таким чином, за прямою вказівкою закону гуртожитки було виключено з переліку об’єктів, які могли приватизуватися за правилами Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду”, та відповідно до цього, а враховуючи приписи Методики, перешкод для врахування їх вартості у складі майнового комплексу підприємства не існувало.

Отже, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що заборон на включення спірних гуртожитків до статутного фонду ВАТ „Завод „Ленінська кузня” чи обов’язку передати такі гуртожитки до комунальної власності або іншим особам не існувало, у зв’язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли вірних висновків про те, що правомірність дій Фонду державного майна України при перетворенні державного підприємства „Завод „Ленінська кузня” випливає із законодавства, що діяло на момент державної реєстрації ВАТ „Завод „Ленінська кузня”.

Правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст. 316 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно зі ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.  Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.   

Статтею 391 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до ст. 134 Господарського кодексу України суб'єкт господарювання, який здійснює господарську діяльність на основі права власності, на свій розсуд, одноосібно або спільно з іншими суб'єктами володіє, користується і розпоряджається належним йому (їм) майном, у тому числі має право надати майно іншим суб'єктам для використання його на праві власності, праві господарського відання чи праві оперативного управління, або на основі інших форм правового режиму майна, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що ПАТ „Завод „Ленінська кузня” залишається єдиним власником нерухомого майна, що передано до його статутного фонду, а правові підстави для вилучення гуртожитків зі статутного фонду товариства –  відсутні, оскільки воно набуло на них право власності у передбачений законом спосіб, а тому і є його законним власником у розумінні ст. 316 Цивільного кодексу України.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що під час розгляду справи судом першої та апеляційної інстанцій фактичні обставини справи встановлено на основі повного, всебічного і об’єктивного дослідження поданих доказів, висновки господарських судів попередніх інстанцій відповідають цим обставинам і їм надана вірна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального і процесуального права.

Також колегія суддів Вищого господарського суду України відзначає, що доводи, викладені в касаційних скаргах Прокуратури міста Києва та Фонду державного майна України, не спростовують висновків судів попередніх інстанцій і вже були предметом розгляду в апеляційному господарському суді та обґрунтовано ним відхилені.

Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції без змін, а скаргу –без задоволення.

Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що рішення місцевого та постанова апеляційного господарських судів прийняті з дотриманням вимог матеріального та процесуального права, з’ясуванням всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору.

За таких обставин, колегія суддів Вищого господарського суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають матеріалам справи та чинному законодавству, у зв’язку з чим підстав для скасування чи зміни оскаржуваних судових актів не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу  України, Вищий господарський суд України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційні скарги залишити без задоволення.

2. Постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2011 року у справі № 32/492 –залишити без змін.

Головуючий суддя                                                                     О.М. Сибіга

Судді:                                                                                         Т.Ф. Костенко

                                                                                                   В.О. Швець