ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          


 06 липня 2010 р.                                                                                    

№ 17/484  


 Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:


Т. Дроботової - головуючого


Н. Волковицької

Л. Рогач

за участю представників:

прокурора

Гаврилова Ю.Ю. –прокурор відділу Генеральної прокуратури України

позивача

Бондаренко Б.С. - довіреність від 17.04.2010 р.

відповідачів

Дудник Л.В. –довіреність від 12.04.2010 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційне подання  


Заступника прокурора м. Києва

на рішення

від 10.12.2007 р. господарського суду м. Києва

у справі

№ 17/484 господарського суду м. Києва

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Оксиленд"

до                          

- Київської міської ради

- Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації)

про

визнання права на земельну ділянку та укладення договору оренди

У судовому засіданні 22.06.2010 р. оголошено перерву на 06.07.2010 р. для підготовки повного тексту постанови.  

В С Т А Н О В И В :

ТОВ "Оксиленд" звернулося до господарського суду м. Києва з позовом до Київської міської ради та Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) про визнання укладеним договору оренди земельної ділянки для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом та приміщеннями соціально –побутового призначення на вул. Волгоградській, 25а у м. Києві площею 2000 кв.м. між ТОВ "Оксиленд" та Київською міською радою, в редакції викладеній позивачем у заяві про уточнення позовних вимог (а.с. 83-90) та зобов'язання Головного управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід'ємними частинами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Київської міськради від 22.02.2007р. № 181/842 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Оксиленд" для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом та приміщеннями соціально –побутового призначення на вул. Волгоградській, 25а у м. Києві та передано товариству у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,20га за рахунок земель житлової та громадської забудови.

Позивачем на виконання приписів статті 123 Земельного кодексу України проект відведення був погоджений із відповідними органами та з державною землевпорядною експертизою, про що свідчать позитивні висновки цих органів.

ТОВ "Оксиленд" на адресу Київської міської ради було направлено договір оренди земельної ділянки, підписаний з боку позивача.

Проте, вказаний договір з боку Київської міської ради підписаний не був, як і не був повернутий позивачу із зауваженнями, що свідчить про відмову в оформленні права позивача на виділену йому земельну ділянку без будь –яких обґрунтувань.

Рішенням господарського суду м. Києва від 10.12.2007 р. (суддя Кролевець О.А.) позовні вимоги задоволені в повному обсязі, а саме:

- вирішено вважати укладеним, з дня набрання рішенням законної сили, договір оренди земельної ділянки для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом та приміщеннями соціально –побутового призначення на вул. Волгоградській, 25а у м. Києві площею 2000 кв.м. між ТОВ "Оксиленд" та Київською міською радою, в редакції яка була підписана ТОВ "Оксиленд" та відповідає вимогам Закону України "Про оренду землі" та Типовому договору оренди землі, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004 р. № 220, а земельну ділянку такою, що передана, з моменту набрання чинності судовим рішенням на умовах, визначених цим договором (викладеним у резолютивній частині судового рішення а.с. 119-123);

- зобов'язано Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) зареєструвати договір оренди земельної ділянки з усіма додатками, що є його невід'ємними частинами, між Орендодавцем –Київською міською радою та Орендарем –ТОВ "Оксиленд" у встановленому порядку.

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог, з огляду на вчинення позивачем всіх передбачених дій щодо оформлення права тимчасового користування земельною ділянкою та порушення міською радою приписів статті 181 Господарського кодексу України шляхом ухилення від підписання договору оренди землі.  

Заступник прокурора м. Києва звернувся до Вищого господарського суду України з касаційним поданням, в якому просить рішенням господарського суду м. Києва від 10.12.2007 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, обґрунтовуючи доводи касаційного подання порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Прокурор, зокрема, зазначив, що постановлення оскаржуваного судового рішення про укладення договору оренди земельної ділянки є порушенням виключної,  передбаченої законодавством компетенції Київради на здійснення права власності від імені народу та управління землями, оскільки суд не є тим органом, якому надано право укладати договори оренди.

Заслухавши доповідь судді –доповідача та пояснення присутніх у судовому засіданні прокурора та представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в колегія суддів вважає, що касаційне подання підлягає  задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Київської міської ради від 22.02.2007 р. № 181/842 "Про передачу земельної ділянки товариству з обмеженою відповідальністю "Оксиленд" для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом та приміщеннями соціально –побутового призначення на вул. Волгоградській, 25а у Солом'янському району м. Києва", затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передано позивачу у короткострокову оренду на 5 років земельну ділянку площею 0,20га для будівництва житлового будинку з підземним паркінгом та приміщеннями соціально –побутового призначення на вул. Волгоградській, 25а у Солом'янському району м. Києва за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови.

Вказаним рішенням ТОВ "Оксиленд" зобов'язано у місячний термін звернутися до Головного управління земельних ресурсів із клопотанням щодо організації робіт по винесенню меж земельної ділянки в натуру (на місцевості) та виготовленню документа, що посвідчує право користування земельною ділянкою.

Статтею 123 Земельного кодексу України визначений порядок надання земельних ділянок державної або комунального власності у користування та частиною 6 вказаної норми (в редакції, чинній на момент прийняття рішення радою) передбачалось, що проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Судом першої інстанції під час розгляду справи було встановлено, що на виконання вказаної норми законодавства та рішень Київської міської ради від 26.06.2003 р. № 512/672 та від 22.02.2007 р. № 181/842, ТОВ "Оксиленд" звернулося до Головного управління земельних ресурсів з клопотанням про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

18.01.2007 р. була виготовлена технічна документація із землеустрою зі складання договору оренди на 5 років на земельну ділянку № 8 000 000 000:72:215:0045, яка передається ТОВ "Оксиленд", була перевірена та прийнята до бази даних Головного управління земельних ресурсів (інв.№ІП-000025).

Судом також було встановлено, що проект відведення земельної ділянки ТОВ "Оксиленд" було погоджено з усіма відповідними органами та отримано позитивні висновки.

Задовольняючи позовні вимоги, місцевий господарський суд, зокрема, виходив з положень статті 181 Господарського кодексу України, зазначивши, що Київська міська рада, одержавши підписаний позивачем договір оренди земельної ділянки, зобов'язана була у 20-денний термін забезпечити його підписання або надати позивачу два примірники протоколу розбіжностей з підписаним договором; позаяк радою не виконано вимоги вказаної статті, не надано заперечень до договору, судом відхилено заперечення відповідача щодо недосягнення згоди за істотними умовами договору.

Статтею 181 Господарського кодексу України визначено загальний порядок укладення господарських договорів, відповідно до якого господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках. За наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором. Сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні.

За приписами статті 84 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду ухвалюється іменем України і складається із вступної, описової, мотивувальної і резолютивної частин, при цьому, у мотивувальній частині вказуються, зокрема, обставини та докази, на підставі яких прийнято рішення.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.

Згідно зі статтею 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також  свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Пунктом 2 статті 20 Господарського суду України передбачено,що кожний суб’єкт  господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За приписами статей 1 та 2 Господарського процесуального кодексу України звертаючись з позовами до господарських судів, підприємства, установи, організації реалізують надане їм право захищати в судовому порядку свої порушені або оспорюванні права та охоронювані законом інтереси у спосіб, передбачений, зокрема, статтею 16 Цивільного кодексу України.

Проте, під час здійснення судового провадження, поза увагою суду залишилось з'ясування та встановлення обставин справи щодо наявності порушеного права за захистом якого позивач звернувся з позовом до суду, оскільки доказів, які б свідчили про направлення відповідачу проекту договору та відмови останнього від його укладення, матеріали справи не містять.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що  господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

За приписами процесуального законодавства, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та правильно витлумачив ці норми права.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення у даній справі підлягає скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111 Господарського  процесуального кодексу України,  Вищий  господарський  суд України


П О С Т А Н О В И В :


Рішення господарського суду міста Києва від 10.12.2007 року у справі № 17/484 скасувати, а справу направити на новий розгляд до господарського суду м. Києва.

Касаційне подання задовольнити частково.


Постанова  набирає  законної  сили з дня її прийняття та згідно статей 125, 129  Конституції України  та рішення Конституційного Суду України №8-рп/2010 від 11.03.2010 року у касаційному порядку оскарженню не підлягає.




Головуючий                                                                                    Т. Дроботова


Судді:                                                                                                Н. Волковицька


                                                                                                       Л. Рогач