ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          


 17 березня 2010 р.                                                                                    

№ 25/158пд  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого судді      

Кривди Д.С.,

суддів:

Жаботиної Г.В.,

Уліцького А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стоік"       

на  постанову

Донецького апеляційного господарського суду від  17.11.2009 року

у справі

№25/158пд господарського суду Донецької області      

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Стоік"

до

Державного підприємства "Вугілля України"

про

визнання договору недійсним,

за участю представників сторін від:

позивача:

не з’явились

відповідача:

не з’явились


Згідно розпорядження Заступника голови Вищого господарського суду України Осетинського А.Й. від 16.03.2010р. розгляд касаційної скарги здійснюється у складі колегії суддів: Кривда Д.С. (головуючий), Жаботина Г.В., Уліцький А.М.


ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Донецької області від 13.10.2009р. (суддя Бойко І.А.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від  17.11.2009 року (судді Колядко Т.М. –головуючий, Акулова Н.В., Скакун О.А.), у задоволенні позову про визнання договору на поставку вугілля недійсним відмовлено повністю.

В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення та постанову, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Учасники процесу не скористались наданим процесуальним правом на участь своїх представників в судовому засіданні касаційної інстанції.

Колегія суддів, перевіривши наявні матеріали (фактичні обставини) справи на предмет правильності застосування судами норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, 01.08.2007р. між сторонами укладено договір на поставку вугілля № 02-07-Кс, яким передбачено, що ДП "Вугілля України" (Постачальник) зобов’язаний поставити у власність ТОВ "ФК "Стоік" (Покупець) вугільну продукцію, а Покупець зобов’язаний прийняти та оплатити вартість цієї продукції за марочним складом, цінами та в кількості, вказаними в специфікаціях, які оформляються у вигляді додатків до цього Договору та після їх підписання сторонами стають невід’ємними частинами цього Договору  (п. 1.1 Договору).

Спірний договір підписаний з боку покупця Уманцем Юрієм Олександровичем.

Звертаючись з позовом про визнання зазначеного договору недійсним, позивач виходив з того, що на момент укладення договору №02-07-Кс від 01.08.2007р., директор ТОВ "ФК "Стоік", знаходився у щорічній відпустці, про що свідчить наказ №8 від 20.07.2007р. "Про відпустку".

На час знаходження директора ТОВ "ФК "Стоік" (Уманця Ю.О.) у щорічній відпустці з 23.07.2007р. по 15.08.2007р., виконання обов’язків директора було покладено на Лєвіна Костянтина Леонідовича.

Відповідно до ч.2 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно ст.239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов’язки особи, яку він представляє .

За змістом ст.241 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину (стаття 241 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статутних документів директор ТОВ "ФК "Стоік"   наділений правом підписувати договори та інші угоди від імені підприємства, тобто є уповноваженим представником підприємства, як юридичної особи, у господарських правовідносинах, а саме при укладені договорів з контрагентами.

Також суди встановили, що після укладення спірного договору, 04.12.2007р. та 29.02.2008р. між сторонами були підписані додаткові угоди  до договору на поставку вугілля № 02-07-Кс від 01.08.2007р., а в жовтні 2007р., 01.11.2007р. та 03.12.2007р. сторонами були підписані специфікації до спірного договору. Додаткові угоди та специфікації підписані директором позивача - Уманцем Ю.О.

Вирішуючи спір, суди прийняли до уваги, що на виконання умов договору на поставку вугілля № 02-07-Кс від 01.08.2007р., додаткових угод та специфікацій до нього ДП "Вугілля України" поставило ТОВ "ФК "Стоік" вугільну продукцію.

При цьому факт поставки вугілля, його прийняття та часткової оплати підтверджується актами прийому-передачі вугільної продукції, актами звірок, банківською довідкою АК ПІБ № 20/12-38 від 24.01.2008р. з інформацією щодо надходження коштів від позивача на користь відповідача за період                             з 01.08.2007р. по 22.01.2008р. за спірним договором.

Враховуючи вищевикладене, колегія погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про те, що підписання спірного договору директором у період відпустки не є підставою для визнання договору недійсним, оскільки                         в подальшому сторони виконували договір, позивач, зокрема, приймав вугілля та оплачував його, а директор позивача підписував додаткові угоди та специфікації до договору.

З урахуванням вимог наведеного законодавства та з огляду на встановлені обставини щодо відсутності підстав для визнання спірного договору недійсним суди попередніх інстанцій правомірно відмовили в задоволенні позову.

Згідно імперативних вимог ст.ст. 111-5, 111-7 ГПК України касаційна інстанція перевіряє на підставі вже встановлених фактичних обставин справи лише застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що були встановлені у рішенні суду або відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Твердження заявника про порушення апеляційним судом норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи, в зв’язку з чим підстав для зміни чи скасування постанови апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 108, 1115, 1117, ст.ст.1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України


П О С Т А Н О В И В :


Постанову Донецького апеляційного господарського суду від 17.11.2009 року у справі №25/158пд залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.



Головуючий суддя                                                            Д.Кривда


            Судді                                                                                Г.Жаботина


                                                                                                     А.Уліцький